6 грудня 2021 року
6 грудня 2021 року
Рейтинг
5 - 1 голос
Питання укладення корпоративного договору виникає у більшості власників бізнесу як на етапі його створення (заснування), так і в процесі його зростання. Прийняття стратегічних рішень з питань розвитку компанії утруднюється, якщо її власниками є дві або більше осіб. Для уникнення будь-яких непорозумінь та конфліктів партнери по бізнесу укладають відповідні угоди, в яких домовляються щодо порядку управління та ведення ними бізнесу спільно. Оскільки найбільш розповсюдженою організаційно-правовою формою ведення бізнесу в Україні є товариство з обмеженою відповідальністю, у цій статті розберемо особливості укладення корпоративних договорів саме між учасниками ТОВ.
Корпоративний договір - договір, за яким учасники ТОВ зобов'язуються реалізовувати свої права та повноваження певним чином або утримуватися від їх реалізації.
Можливість укладення корпоративного договору між учасниками ТОВ з'явилася відносно недавно, тому у тексті цієї статті аналізуємо основні вимоги, при дотриманні яких корпоративний договір зможе ефективно захищати інтереси його сторін, а також зберегти бізнес в цілому від внутрішніх непорозумінь його власників.
Ключовим моментом у підготовці корпоративного договору є визначення обсягу питань, які він врегульовуватиме. У відповідності до наведеного вище визначення, сторони цього виду договору можуть: (1) визначити способи реалізації прав і повноважень, належних їм як учасникам ТОВ; та/або (2) визначити перелік обставин, за яких сторони мають утримуватися від реалізації таких прав і повноважень, наданих їм як учасникам ТОВ.
Права учасників ТОВ, щодо порядку реалізації яких укладається корпоративний договір, визначаються у законі та у Статуті ТОВ. До загальних прав учасників ТОВ належить, до прикладу право брати участь в управлінні ТОВ, право отримувати інформацію про господарську діяльність, право брати участь у розподілі прибутку ТОВ, право отримати у разі ліквідації ТОВ частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами.
У тексті корпоративного договору можливо передбачити особливість реалізації будь-якого права чи повноваження, наданого учаснику ТОВ. Зазвичай на практиці більшість положень стосуються наступного:
В залежності від мети, яка ставиться перед сторонами конкретного корпоративного договору, видається можливим встановити період (lock-up період) впродовж якого учаснику ТОВ буде заборонено дарувати, продавати та/або передавати в заставу свою частку. Такий lock-up період може встановлюватися як від дати безпосереднього підписання корпоративного договору, так і у зв'язку із виникненням певних обставин (перелік яких завчасно визначається у тексті угоди - до прикладу, відкриття процедури банкрутства щодо ТОВ).
Вказаний lock-up період може запроваджуватися як щодо всіх учасників, які підписують корпоративний договорів, так і щодо деяких з них (зазвичай це стосується міноритарних учасників, розмір частки яких є менший за 10 %). Мотиви запровадження такого lock-up періоду є досить різними, адже в деяких випадках партнери по бізнесу в першу чергу заінтересовані у збереженні сталого складу учасників ТОВ, а тому перехід частки в статутному капіталі ТОВ до третіх осіб може стати серйозною загрозою ведення бізнесу спільно у майбутньому.
Законом встановлено, що в разі продажу одним учасником належної йому частки в статутному капіталі ТОВ третім особам, інші учасники мають переважне право на викуп такої частки на тих самих умовах, на яких така частка запропонована третій особі. Оскільки реалізація переважного права одним учасником призводить до автоматичного перерозподілу часток в статутному капіталі (тобто частка одного або декількох учасників збільшується внаслідок викупу частки іншого учасника), сторони у корпоративному договорі можуть встановити заборону реалізації учасниками переважного права. Така заборона може бути встановлена без строку дії, може поширюватися лише на деяких учасників, які підписали корпоративний договір, та/або діяти впродовж певного періоду часу або за умови настання певних обставин.
Оскільки прийняття ключових рішень щодо діяльності ТОВ вирішується на загальних зборах учасників (далі "Збори"), визначення порядку реалізації учасниками свого права голосу на таких Зборах є одним з ключових пунктів корпоративного договору. Сторони такої угоди вільні у визначенні завчасно переліку питань порядку денного, щодо яких той або інший учасник повинен буде голосувати у певний спосіб ("ЗА", "ПРОТИ" чи "УТРИМАВСЯ"). Обов'язок голосувати у певний спосіб може бути встановлений безстроково або ж бути поставленим у залежність від виникнення певних обставин, перелік яких визначається у тексті корпоративного договору. Наприклад, у тексті угоди можна передбачити, що в разі падіння щорічного прибутку ТОВ на 30 % і більше у порівнянні із попереднім роком, сторони корпоративного договору мають утримуватися на Зборах від голосування за питанням порядку денного щодо розподілу прибутку.
До органів управління відносяться виконавчий орган (директор чи дирекція), наглядова рада та ревізійна комісія (в разі їх створення). Оскільки обрання органів управління відбувається на Зборах, у тексті корпоративного договору видається можливим визначити порядок пропонування кандидатур для зайняття посад в органах управління ТОВ. Особливе значення це питання має в тих ситуаціях, коли у складі ТОВ є мажоритарний учасник частка якого дає можливість йому приймати більшість рішень з питань діяльності ТОВ майже одноособово (до прикладу, учаснику А належить частка у розмірі 80 %). Для цього видається розумним передбачити у тексті корпоративного договору певний важіль впливу для міноритарних учасників, що полягатиме у їх виключному праві пропонувати кандидатури осіб в органи управління.
Доволі часто у корпоративних договорах також вирішуються питання щодо фінансування ТОВ його учасниками, щодо порядку виплати дивідендів, щодо визначення обставин, за яких один учасник має обов'язково викупати частку іншого учасника та багато іншого.
Сторони корпоративного договору можуть бути засновники ТОВ, що перебуває у процесі створення, або ж учасники вже створеного ТОВ. Звертаємо увагу, що положення корпоративного договору є обов'язковими лише для тих учасників ТОВ, які підписали чи приєдналися до положень такого договору. До прикладу, у складі ТОВ "Глобус" є три учасники - А, Б та В. Законом передбачено переважне право кожного учасника на викуп частки іншого учасника, в разі продажу ним такої частки третій особі. Учасники А та Б вирішили укласти корпоративний договір, в якому домовилися, що вони відмовляються від реалізації свого переважного права. Однак така відмова не поширюватиметься на учасника В, а тому в разі продажу учасником Б своєї частки третій особі, учасник А не зможе реалізувати своє переважне право (через заборону встановлену корпоративним договором), а от учасник В скористатися таким правом зможе на підставі Статуту ТОВ.
Отже, корпоративний договір не може встановлювати будь-яких обов'язків для учасників ТОВ, які не є його стороною.
Як і будь-який інший вид договору корпоративний договір може неналежно виконуватися його сторонами і забезпечення такого належного виконання є важливим моментом, що має бути чітко зафіксований у тексті угоди.
Одним з найбільш розповсюджених способів забезпечення належного виконання будь-якого договору (у тому числі корпоративного) є встановлення штрафних санкцій (пені або штрафу) за порушення певного обов'язку. Штрафними санкціями можуть бути забезпечені як всі, так і деякі положення корпоративного договору - це залежить лише від волі сторін такого договору. Розглянемо цей спосіб забезпечення виконання умов договору на окремому прикладі. Учасники ТОВ "Глобус" передбачили у тексті корпоративного договору умову про те, що всім учасникам заборонено виступати засновником будь-яких інших юридичних осіб на території України. За порушення такої заборони до винної сторони застосовується штраф у розмірі 5 000 гривень. Через два місяці було виявлено, що учасник А зареєстрував нову компанію ТОВ "Липень", за наслідками чого до такого учасника було застосовано штраф.
Звертаємо увагу, що розміри штрафних санкцій визначаються також на розсуд сторін корпоративного договору. В разі застосування штрафної санкції до винної сторони, отримані кошти розподіляються порівну між рештою учасників (сторін корпоративного договору), якщо інший порядок розподілу не визначений у тексті такої угоди.
Ще одним способом забезпечення виконання учасниками обов'язків, взятих на себе у корпоративному договорі, є видача кожним учасником безвідкличної довіреності. Суть такої довіреності полягає у тому, що після її видачі учасником скасувати таку довіреність за ініціативою учасника вже неможливо. Розглянемо цей спосіб забезпечення на окремому прикладі. Припустимо, що учасники ТОВ "Глобус" А, Б та В домовилися у тексті корпоративного договору, що в разі відкриття провадження у справі про банкрутство, учасники А та Б будуть голосувати на Зборах "ЗА" з питання розподілу дивідендів. Отже, якщо щодо ТОВ "Глобус" буде відкрито провадження про банкрутство і учасники А та Б відмовляться голосувати "ЗА" на Зборах щодо розподілу дивідендів, учасник В зможе проголосувати замість них на таких Зборах шляхом використання такої безвідкличної довіреності. Безвідклична довіреність в обов'язковому порядку має бути нотаріально посвідченою.
З урахуванням досвіду іноземних країн, у тексті корпоративного договору доволі часто прописують договірні (позасудові) методи вирішення конфліктної ситуації. Зазвичай такі методи застосовуються у так званих "тупикових ситуаціях", коли учасники ТОВ не можуть дійти згоди з того або іншого питання діяльності ТОВ на Зборах, однак у кожного з них не має достатньої кількості голосів для прийняття рішення зі спірного питання самостійно. До прикладу, доволі розповсюдженим методом вирішення тупикових ситуацій є метод "Рулетки", за яким учасник А направляє учаснику Б пропозицію щодо викупу його частки. Учасник Б може діяти лише в один з двох способів - (а) прийняти цю пропозицію та продати свою частку за запропоновану ціну; або (б) викупити частку учасника А за ціну, за яку такий учасник запропонував продати учаснику Б свою частку.
Чинне законодавство України не вимагає від сторін корпоративного договору (1) його нотаріального посвідчення або державної реєстрації; та/або (2) повідомлення інших учасників ТОВ або самого ТОВ щодо факту укладення такого договору; та/або (3) щодо розкриття або оприлюднення змісту укладеного корпоративного договору повністю або частково (за винятком тих випадків, якщо стороною корпоративного договору є держава, територіальна громада, державне або комунальне підприємство чи юридична особа, у статутному капіталі якої 25 і більше відсотків прямо або опосередковано належить державі або територіальній громаді).
Звертаємо увагу, що за загальним правилом положення корпоративного договору є конфіденційними для третіх осіб, а тому сторони у тексті такого договору можуть встановити додаткові заходи відповідальності за розголошення змісту такого договору.
Як і будь-яка угода корпоративний договір може бути змінений лише за спільною додатковою письмовою угодою всіх його сторін. Розірвання корпоративного договору можливо або за спільною згодою всіх сторін, або в інших випадках, що прямо передбачені у тексті корпоративного договору (до прикладу, право одного учасника достроково розірвати договір без згоди інших учасників в разі настання певних обставин).
Корпоративний договір припиняє свою дію (1) в останню дату завершення його строку (якщо тільки договір було укладено на визначений строк); та/або (2) в разі ліквідації чи реорганізації ТОВ; та/або (3) якщо залишиться лише один учасник, який підписав корпоративний договір.